Ділан Томас. Відчуй смак м’яса на кістках (Find meat on bones)

Відчуй смак м’яса на кістках

«Відчуй смак м’яса на кістках.
Скуштуй з двох видоєних скель найвеселіший
кістковий з потрухами мозок.
Допоки свіжі перса панн потроху стигнуть до відьом,
а члени їхні незрівнянні
ще не розідрано, не варто чіпати савани. А ось

коли квітучі як весна до льоду скаменіють юнки —
над суконь дрантям їхніх, синку, повісь троянду барана.»

«Не піддавайся більшим за
тебе самого: раді хмар, морській стихії,
зв’язківцю місяцю та владі
самодержавній ночі й дня. І диктатурі сонця теж.
Встань супротив кісток та плоті
глаголом крові, фальшем шкіри та невмирущим хробаком.»

«…Жаги втамовано жалі. Минув і голод, тільки серце
моє розбите вщент і ще це обличчя виснажене в склі…

Вустами випиті вуста,
змарніли груди, чарівна та безтурботна
дівчина вбачила знічев’я
в мені мужчину  — я й вложив красуню в ліжко та повів
про гріх ретельно та детально,
а по кінцю поклав троянду баранячу до ніг її.»

«Хробак, життя якого ток тече до віку далі й далі,
і чоловік, чию недолю не вдержить жодний мотузок, –

чиніть супротив маячні,
котру свині рудої хлів навіяв батьку,
мовляв, ізвідти виє аспід,
покори вимагає чорт! Але дарма – не можу я,
як дурень вбити пору року,
дівчину, благодать і сонце. І задушити ніжну мить

солодкого, мов джем із «ні», що означає врешті «так»,
пробудження, в якому та дівчина сенс дає мені.»

«Ще чорна ніч працює на
світогляд місяця й закон диктує небо.
І море мовить ніби з трону.
Пітьма та світло є одна взаємно не ворожа суть.
Боріння із воловим очком!
Війна із павуком за долю людини! І на сонці смерть!

Та перш аніж загибель свій здобуток забере з покосу,
візьми назад це все й спокусу віддати попелом розвій.»

(Переклад — Ігор Касьяненко)

***

Find meat on bones 

Find meat on bones that soon have none,
And drink in the two milked crags,
The merriest marrow and the dregs
Before the ladies’ breasts are hags
And the limbs are torn.
Disturb no winding-sheets, my son,
But when the ladies are cold as stone
Then hang a ram rose over the rags.

‘Rebel against the binding moon
And the parliament of sky,
The kingcrafts of the wicked sea,
Autocracy of night and day,
Dictatorship of sun.
Rebel against the flesh and bone,
The word of the blood, the wily skin,
And the maggot no man can slay.’

‘The thirst is quenched, the hunger gone,
And my heart is cracked across;
My face is haggard in the glass,
My lips are withered with a kiss,
My breasts are thin.
A merry girl took me for man,
I laid her down and told her sin,
And put beside her a ram rose.

‘The maggot that no man can kill
And the man no rope can hang
Rebel against my father’s dream
That out of a bower of red swine
Howls the foul fiend to heel.
I cannot murder, like a fool,
Season and sunshine, grace and girl,
Nor can I smother the sweet waking.’

Black night still ministers the moon,
And the sky lays down her laws,
The sea speaks in a kingly voice,
Light and dark are no enemies
But one companion.
‘War on the spider and the wren!
War on the destiny of man!
Doom on the sun!’
Before death takes you, O take back this.

Читайте ще вірші Ділана Томаса тут: Ділан Томас. Вірші