Рецензія на фільм Все завжди і водночас

У цій статті розповідаємо про хіт від режисерів «Людини — швейцарського ножа» та студії A24.
Вкрай важкий день видався у власниці пральні Евелін Вонг (Мішель Йео). Потрібно прийняти і віддати замовлення клієнтів, правильно зварити локшину для батька-бурчуна, насварити доньку за неохайність, не дати їй зробити камінг-аут перед дідом, підготуватися до святкування китайського Нового року та підготувати папери для жахливої ​​податкової інспекторки (чи не найкраща роль у кар'єрі Джеймі Лі Кертіс). Плюс ще й чоловік Веймонд раптом утомився бути поза увагою і вирішив подати на розлучення. Однак усі ці проблеми відходять на другий план, коли в податковій Евелін наздоганяє двійник чоловіка з паралельного виміру.
"Все завжди і водночас" - другий спільний фільм дуету кліпмейкерів-візіонерів Дена Квана і Деніела Шайнерта, знятий на замовлення незалежної студії A24, головної сучасної кузні дивного кіно (вони зробили і макабричну "Реінкарнацію", і насичену "Легенду про Зеленого лицаря" та естецький "Маяк"). Попередньою роботою режисерів був «Людина — швейцарський ніж», шалена фантазія про дружбу і силу уяви, головний герой якої — багатофункціональний труп, якого зіграв Деніел Редкліфф чим остаточно позбувся тавра Гаррі Поттера.
Новий сайфай Денієлів (так тезки-постановники підписують свої роботи) — бенефіс зірки гонконгських бойовиків Мішель Йео, чий драматичний та комедійний потенціал тривалий час ігнорували як у Голлівуді, так і в рідній Азії. «Все завжди і водночас» вже став найуспішнішим релізом в історії A24.
Варто відзначити, що за кількістю чарівництва та божевілля на хвилину екранного часу абсурдистська фантазія Денієлів запросто обжене будь-які великобюджетні блокбастери — і фільм «Доктор Стрендж: У мультивсесвіті безумства», і «Фантастичні звірі: Таємниці Дамблдора» (чиї бюджети в десятки разів більші).
Щоб битися, героям стрічки потрібно, наче Нео в «Матриці», закачати собі у мозок корисні скіли. А щоб знайти їх, потрібно стрибати через всесвіт, роблячи різні «статистично неймовірні дії». Іншими словами, персонажі змушені творити різну дичину: їсти губну помаду, різати пальці папером, мазати очі санітайзером, вставляти собі... але годі спойлерів. Паралельні світи теж вигадані з іронією: Евелін виявляється то зіркою бойовиків, то лесбіянкою з пальцями-сосисками, то валуном, то колєжанкою єнота-кухаря.

Це не просто «відповідь „Матриці“», як зізнався в інтерв'ю Ден Кван, а справжнє джерело посилань до поп-культури. Режисери цитують хіти Мішель Йео, співають оду кунг-фу як у «Вбити Білла» і згадують мелодрами Вонга Карвая на кшталт «Любовного настрою», копіюючи фірмовий вонговський візуальний прийом — техніку покрокового друку (вона збільшує довжину кадрів) і розмиває зображення. Не обійшлося і без посилань до серії книг Дугласа Адамса «Автостопом по галактиці», а також до робіт культових японських аніматорів (насамперед згадуються «Паприка» та «Актриса тисячоліття» Сатосі Кона, а також «Ігри розуму» Масаакі Юаси). Буквально покадрово тут відтворюються сцени із «Космічної одіссеї» та «Рататуя».
Модна ностальгія за 1980-ми передається глядачеві через кастинг: чоловіка Евелін грає Джонатан Ке Кван, а батька — 93-річний Джеймс Хонг. Ну а змонтована вся ця мішанина з драйвом найкращих комедій Едгара Райта.
Але головним стилістичним референсом став, звичайно ж, сайфай-мультсеріал «Рік і Морті», творці якого вже майже десять років не менш зворушливо поєднують філософські питання та сімейну драму з паралельними світами, фізичною комедією та туалетним гумором. Шайнерт і Кван говорять про сенс життя і нігілізм, самоідентифікацію азіатів у США та національні стереотипи, але в центрі історії постають стосунки вимогливої ​​матері з недолюбленою дочкою.
Складно згадати, коли востаннє гуманізм був поданий настільки щиро та оригінально у жанрі фантастики. Marvel та її мультивсесвіту є чому повчитися.