Важливе про трагедію на водоспаді в Карпатах й те, хто (не) винен
Кам'янецький водоспад
Вчора я написала пост про своє падіння в тому ж місці двадцять чотири роки тому. Навіть під моїм постом - а я наче ж не сторінка BBC - одразу ж знайшлося двоє друзів, які дітьми теж впали чи дивом були врятовані від падіння - в тому самому місці.
Про це на своїй сторінці у Facebook пише українська письменниця Вікторія Амеліна, інформує UAINFO.org.
Уявляєте, яку страшну статистику чиновники роками мали на своїх столах? Та що там роками - десятиліттями.
Що чиновники робили з цією статистикою? Поставили попереджувальні знаки? Так, поставили. В моєму дитинстві і їх не було.
Але чому вчителям і дітям не провели інструктаж перед входом в парк? Чому ніхто не контролював ситуацію з боку парку? Чому вчителів не попередили: з цього милого маленького водоспаду регулярно падають діти - оцей знак там не по приколу, як половина знаків і законів у нашій державі. Жертв стільки-то.
Я також читала тут коментарі з випадами у бік батьків, які мовляв не вчать дітей слідувати правилам, переходять на червоне світло тощо. Ну я залишу загальну культуру в нашій країні за дужками.
Але, друзі, це діти. Діти завжди порушують правила. А підлітки порушують правила завзято й натхненно. Істоти виду Homo Sapiens так дорослішають.
Завдання ж дорослих особин - об'єднуватися в спільноти і дбати про безпеку кожен на своєму місці. Не кожен вчитель чи тато окремо - а разом, розумієте. Але в нас попереджають фарами про пости поліції і не попереджають, що ділянка небезпечна для дітей на екскурсії.
Чого я хочу? Я би дуже хотіла нарешті побачити список заходів безпеки, які втілить парк у Кам'янці.
І хотіла би побачити на лаві підсудних тих, хто знав, що я впала там двадцять чотири роки тому і за майже чверть століття не зміг попередити смерть маленького хлопчика.
Якщо ви можете донести мій пост до людей, які впливають на ситуацію чи затегати їх під постом, я буду дуже вдячна.
Мені це болить.