Насилля в сім'ї поширюється

 

Домашнє насилля — свідчення неблагополуччя суспільства, що набуває загрозливого поширення. Від нього потерпають не лише в асоціальних родинах, а й у середовищі зовні цілком щасливих сімейств, зазначила заступник голови ГО "Центр "Жіночі перспективи" Марта Чумало під час прес-конференції «Впровадження механізмів роботи з жінками, потерпілими від насильства», передбачених Стамбульською конвенцією у національне законодавство.
Україна підписала її ще 2011 року, але тільки зараз визріла гостра необхідність її якнайшвидшої ратифікації. Вона створює всеохоплюючі правові рамки захисту жінок і спрямована на попередження та ліквідацію цього явища. Сьогодні вже йдеться не лише про насилля над жінками, а й над дітьми, немічними домочадцями похилого віку. Іноді знущання закінчується фатально через намагання жертв не виносити сміття сварок з хати та через байдужість сусідів як пасивних свідків галасливих домашніх чвар за стінкою. Як з’ясовується, лише 1—7% потерпілих діляться своєю бідою з кимось і лише 1% — доходить до суду. Особливо воліють «забути жахіття та приниження і жити далі» жертви згвалтувань, боячись розголосу, бюрократичної тяганини з доведенням зазначеного факту. Тому навіть тяжкі тілесні ушкодження, струс мозку та зламані кістки вибачають своїм кривдникам. «Таке трапляється й у благополучних сім’ях, де чоловік має солідний статус, посідає керівні посади, має бізнес і вважається зразковим сім’янином», — звертає увагу директор обласного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Дмитро Муценко, наводячи конкретні випадки з практики своєї діяльності, коли доводилося втручатися в подібні конфлікти. Стає ганебною нормою й коли дружину разом з дітьми або літніх членів сім’ї виганяють з помешкання, навіть якщо воно належить потерпілим. Такий випадок стався в Нововоронцовському ра­йоні, коли жінка з трьома дітьми тікала з власного житла від чоловіка-тирана, розповідає заступник директора обласного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Богдан Руденко. 
Загрозливі обсяги та наслідки цієї суспільної біди свідчать про те, що на часі вносити у законодавство норми про криміналізацію статей про насилля в сім’ї, зазначає Марта Чумало. А ще потрібно по­дбати про відкриття спеціалізованих центрів для потерпілих від домашнього насилля, консультаційних служб, гарячих ліній. Наразі в Україні є лише два такі центри. Нерідко свідками розбірок стають малолітні, котрі отримують внаслідок цього серйозні психологічні травми і потребують відновлювального курсу відповідної терапії. Невипадково дитина — свідок насилля — автоматично вважається жертвою, часто отримуючи психіатричний діагноз. Жінки-жертви звикають до такого статусу. Не в змозі далі терпіти знущання і розірвати шлюб, вони вдаються до радикальних відчайдушних кроків. Коли терпець уривається, настають жахливі наслідки. Або жертва гине, або опиняється за гратами, перевищивши ступінь самозахисту. З кожним роком зростає кількість клопотань про помилування таких ув’язнених.
На Херсонщині за статистикою поданих заяв до правоохоронних органів упродовж минулого року зафіксовано понад 3,5 тисячі (!) випадків фізичного насилля в сім’ї, зазначає Дмитро Муценко. Скільки жінок замовчують і тамують біль та наслідки домашніх сварок у собі — залишається тільки здогадуватися. Тому від парламенту очікують ратифікації міжнародного документа та якнайшвидшого посилення відповідальності за такі злочини проти особи, які загострюються під час економічної кризи та погіршення рівня життя.


"Новий день"